Вплив молодіжного сленгу на загальну культура особистості
Ні для кого не
є секретом те, що в усі часи не лише молодь використовувала й використовує
специфічну, ненормативну лексику, часто не зрозумілу для оточуючих. Давайте
розберемося: а що це за лексика та який її вплив на загальну культуру молоді?
Уперше сам
термін «slang» був зафіксований у 1750 році у значенні «мова вулиці». Сленг є
активним постачальником слів розмовного використання і носить, в першу чергу,
урбаністичне забарвлення. Мова сучасного міста — це складна лінгвістична
система, яка розподіляється за ознаками віку, території та соціально-груповими
ознаками. Поділяючи лексичний шар сленгу на дві групи – сленг загальний і сленг
спеціальний, можемо визначити, що сленг загальний є загальновживаним і
зрозумілим для носіїв мови. Спеціальний сленг використовується у вузькій сфері
та пов’язаний із різними професійними і соціальними групами. Але слід
зазначити, що обидві групи є потужним джерелом активного збагачення лексичного
складу розмовної мови.
Молодіжний
сленг використовується переважно у віці
12 — 27 років, що виник із протиставлення себе не стільки старшому
поколінню, скільки офіційній системі. Існує в середовищі міської учнівської молоді та окремих замкнутих референтних групах. Як правило,
сленг виникає у складні політичні чи інші часи, коли молоді люди не можуть
реалізувати свої здібності у тих сферах, де хотіли б. Молодь вимушена шукати інші шляхи реалізації
себе, й ідуть туди, де їх сприймають, «розуміють», підтримують, залучають до
якихось дій, навіть часто й неправомірних та неформальних.
Молодіжний сленг,
як і будь-який інший, є тільки лексиконом на фонетичній і граматичній основі загальнонаціональної мови і
відрізняється розмовним, а іноді й грубо-фамільярним забарвленням.
Найрозвиненіші семантичні поля — «Людина», «Зовнішність», «Одяг», «Житло»,
«Дозвілля». Чимало елементів є різними скороченнями і похідними від них, а
також англійськими запозиченнями або фонетичними асоціаціями. Характерною
особливістю, яка відрізняє молодіжний сленг від інших видів сленгу, є його
швидка мінливість, яка пояснюється зміною поколінь.
Початок ХХІ століття характеризується стрімким розвитком інформаційних
технологій, що й спричинило появу величезної кількості сленгових виразів з
обігу комп’юторників, системних адміністраторів, управлінців, музикантів,
спортсменів тощо. В першу чергу, розподіл лексики відбувається переважно за
соціальним принципом.
Відомий лінгвіст В. Бондалєтов, до сучасних соціальних діалектів відносить:
1. Суто професійні діалекти (підмови, лексичні системи).
2. Групові (корпоративні) жаргони (особливості мови молодіжних колективів
та угруповань – учнів, студентів, спортсменів, військових).
3. Умовні (так звані «таємні») мови («арго») ремісників і торгівців.
4. Злодійський жаргон (так званий «блатний») – мова декласованих елементів.
Молодіжний сленг досліджували різні
мовознавці, так: мовознавець І.Ющук серед соціальних діалектів виокремлює професіоналізми,
жаргонізми та арготизми, вчений І. Білодід – жаргонізми, професійні жаргонізми
та арго, М. Кочерган ототожнює сленг,
називаючи його «сленгові слова», із жаргонізмами.
Погляди
лінгвістів на питання “сленгу ” можна узагальнити так:
1) це не
літературна (інтердіалектна, напівдіалектна, неформальна, субстандартна,
професійна) лексика, тобто та, яка є за межами літературної мови;
2) це явище
переважно усного розмовного мовлення;
3) це
фамільярний стиль мови в певній галузі;
4) це
розмовний варіант професійного мовлення; жаргон;
5) це
групова говірка;
6) це варіант
лексичних норм;
7) це
емоційно забарвлена лексика.
Слід
зазначити, що у молодіжному жаргоні діють ті ж закономірності, що і у
нормативній мові, зокрема, лексеми вступають у синонімічні, антонімічні,
омонімічні відносини. Так, літературне слово "хлопець" має такі
жаргонні відповідники: "покемон", "кадр",
"гвіздок", "пультик", "пацик" (від
"пацан"), "шльоцик", "хіляк" (слабкий фізично),
"мачо" (сексуальний), "ларик" (відмінник),
"васьок" (незнайомий) і навіть "лошарик" (хлопець в
окулярах).
Крім того, якщо
хлопець має якусь виражену позитивну чи негативну якість, він може бути
названий "молоток" (добрий, розумний); "балкон",
"тормоз" або "плуг" (тугодум); "дятел" (дурний);
"Леопольд" (доброзичливий); "му-му" (мовчун).
Як бачимо, у
молодіжному жаргоні добре працює мовний закон економії лексичних засобів: одне
слово вміщує у себе зміст цілого речення, що характеризує людину.
Оскільки
життя молоді традиційно пов'язано з технікою, цікавим є таке спостереження:
серед дієслів, які у жаргоні називають відносини між людьми чи характеризують
поведінку людей, дуже багато "технічних" у традиційному вжитку.
Наприклад, "зарулити" (прийти кудись), "наїхати" (накричати
на когось), "грузитися" (бути не в настрої), "морозитися"
(бути байдужим), "зависати" (бути десь довго). Останній приклад явно
пов'язаний з професійним жаргоном комп'ютерщиків. Цікавим також є жаргонізм
"шифруватися" − ховатися від когось.
Якщо в
попередньому випадку мовець підсвідомо "механізує" свої дії, то в
наступній групі слів, що називають частини людського тіла, ми спостерігаємо
схоже, але дещо інше явище. Молодь навмисно "огрублює",
"знижує" ці назви, беручи їх чи зі світу техніки, чи з тваринного
світу: висока дівчина − "драбина", "шпала"; обличчя − "табло",
"шайба", "дупло", "торець", пачка"; руки −
"клешні", "обрубки", "граблі"; ноги −
"ласти", "копита", "поршні"; очі −
"фари"; шлунок − "яма"; ніс − "шнобель",
"рубильник", "хобот".
Цей підхід
частково проявляється й у інших лексико-семантичних групах жаргонізмів.
Відчуваючи потребу у мовному коді, який був би незрозумілим для сторонніх,
молоді люди беруть поняття з вражень дитинства, з мультфільмів
("Леопольд" − добра людина, "Чеба" − скорочене
"Чебурашка" − людина з великими вухами, "покемон" − молода
людина, "бурьонка" − відмінниця).
Досить специфічною
групою жаргонізмів є такі, що мають англійське походження. Їх можна поділити на
кілька підгруп. Перша підгрупа складається зі слів, що і за звучанням, і за
семантикою збігаються з англійськими, але графічно передаються українськими
літерами: "денс" − танець, "смайл" − посмішка,
"френд" − друг, "парті" − вечірка, "кеш" − гроші,
"дарлінг" − близька людина.
Другу
підгрупу складають англійські слова, які в українському молодіжному жаргоні
мають трохи інше значення, ніж в англійській мові: "сешн" − світо,
гулянка (в англ. "засідання", "сесія"); "саунд" −
гучна музика (в англ. "звук"); "цент" − гривня (в англ.
1/100 долара).
Нарешті, до
третьої підгрупи входять англійські слова, які отримали в жаргоні афікси,
властиві слов'янським мовам: "піпли" − люди, "гьорли" −
дівчата, "суперовий" − визначний, "бестовий" − найкращий,
"аська" − програма для спілкування через Інтернет, "сидюк"
− CD-Rom і навіть "моня" − монітор.
Англійський
прикметник "bad" ("поганий") дав початок жаргонізму
"набедити" − зробити щось погане (зауважимо, що цей новотвір
"підтримується" наявністю російського "бєда" і українського
"біда").
Специфіка
молодіжного жаргону − в тім, що до нього весь час надходять нові,
"свіжі" слова, які відбивають зміни у нашому житті. Це своєрідний
"полігон" для випробування новотворів. Парадокс, однак, у тому, що,
як тільки слово-жаргонізм стає загальновідомим (як це, наприклад, сталося зі
словом "тусовка"), молодь швидко втрачає інтерес до нього і замінює
його іншим. Таким чином, молодіжний жаргон виконує функцію своєрідного
"фільтра" для новотворів.
Сленг
характеризується прозорістю своїх меж, здатністю приймати і пропускати крізь
себе величезну кількість мовних одиниць, збагачуючи тим самим словниковий склад
мови новими експресивно забарвленими лексемами, незвичайними в плані семантики
і комбінаторики і в той самий час – забруднювати літературну мову, бо у будь
якому випадку це є ненормативна лексика.
А ми знаємо, що культура мовлення прямо
залежить від набору лексики та стилю спілкування й входить до загальної
культури особи. Молодь може певний час користуватися сленгом, проте слід
зауважити, що він не може позитивно впливати на загальний культурний розвиток
особистості, він забруднює мову, впливає на стиль поведінки, взаємодії з іншими
людьми. Ми можемо спостерігати, що вік сленгу збільшується – далеко вже не
молоді люди, у силу різних життєвих обставин, користуються ненормативною
лексикою, що не робить їх мову та стиль
поведінки привабливим.
Література:
1. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української
мови. − Тернопіль, "Навчальна книга", 2000. − 248 с.
2. Ставицька Л. Арго, жаргон, сленг. − К.,
"Критика", 2005.
3. Явір В. Жаргонізований дискурс: духовний
занепад чи норма? // Література. Фольклор. Проблеми поетики. Збірник наукових праць.
Вип. 1. − К., "Акцент", 2005. − с. 62-68.
